-
24 2024
Нащадки слобідських козаків у сучасній Росії

Нащадки слобідських козаків у сучасній Росії.

Ще одним розповсюдженим міфом є такий, нібито до складу сучасної Росії увійшла лише територія Острогозького полка, а інші чотири полки Слобожанщини – Сумський, Охтирський, Харківський і Ізюмський цілком увійшли до складу України. Але це не так. В українській Вікіпедії опублікована мапа, яка показує співвідношення території Слобідських полків з сучасним російсько-українським кордоном. Як можна побачити на цій мапі, кожен з п’ятьох слобідських полків віддав частину своєї території сусідній з Україною державі. Сумський полк загубив на користь Росії смугу території на півночі та сході вздовж усього свого кордону. Так само відступив Росії весь північний схід і Охтирський полк. Нема у складі сучасної України і північної частини Харківського полка, а з нею і північної частини Ізюмського. В свою чергу і Острогозький полк, хоча більшістю своєї території залишився у Росії, все-таки долучився до України своїм південним окрайцем, який знаходиться зараз у складі Луганської області України. Так сотенним містечком Острогозького полка був колись Старобільськ, який увійшов потім до Харківської губернії, а звідти до Української республіки. Саме з острогозької Луганщини походить родом Андрій Лавриненко, сучасний дослідник її минувшини, якого я вже неодноразово згадував у цій праці.

Серед тих населених пунктів української козацької Слобожанщини, що увійшли до складу сучасної Росії, два набули статусу міста і стали районними центрами у Російській Федерації. Це місто Суджа Курської області (колишнє сотенне містечко Сумського полку) і місто Грайворон Білгородської області (козацька слобода в Охтирському полку). До того ж, до Сумського полку належали також сучасна слобода Біла і селище міського типу Глушкове (що було засноване козаком на прізвище Глушко), які є зараз райцентрами Курської області, а до Харківського полка відносилося у деякий період сучасне місто Шебекине, яке заснував та оселив вихідцями з України козацький підполковник Іван Шибеко. Тепер Шебекине райцентр Білгородської області.

Таким чином безперечним є той факт, що сучасний російсько-український кордон в районі Сумської, Харківської і Луганської областей не є справедливим відносно української етнічної території, і розрізає «по живому» історичну землю Слобідських українських полків.


Мапа з української Вікіпедії.

До змісту




ϳ
ֳ

Року Божого 1475-го у православній шляхетській родині Дашковичів на Південній Київщині народився син, який був охрещений Остапом. Батько першого українського «польового командира» Іван був прикордонним урядовцем Великого князівства Литовського. Остап дуже гордився тим, що його дід Дашко, засновник роду Дашковичів, служив при дворі самого великого литовського князя Свидригайла. Відомо, що за військові вислуги у 1503 році польський король Олександр Ягеллончик надав Іванові Дашковичу землі на Наддніпрянщині. Дашковичі мали шляхетський герб «Леліва», який переходив з покоління в покоління та був викарбуваний на щиті Остапа Дашковича. Цей бойовий щит побував у багатьох жорстоких баталіях на теренах Русі, Литви, Московії та Криму, в тому числі і грандіозній Ольшаницькій битві 1527 року.

- Haidamaka