|
|
 контакти
|
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
|
|
Внесок на розбудову
|
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248
долари - Z638725061953
євро - E197392062209
|
|
Партнери сайту
|
|
|
|
|
|
|
Жертводавці
|
|
MISS60 в Киеве . Купить офисный сейф в Киеве |
|
лічилка
|
|
|
|
|
|
|
|
Донщина і далі на схід |
|
|
Східна Слобожанщина |
|
|
Книга про Стародубщину |
|
|
Лужицькі серби |
|
|
Підляський архів |
|
|
Джерела |
|
|
Цікава стаття |
На цих засадах функціонували й правові норми, що фіксували права та обов'язки мешканців Великого князівства Литовського. Крім згаданої соціальної строкатості, їм був властивий ще й регіональний партикуляризм. Це проявлялося у тому, що ті чи ті землі Великого Князівства отримували від володаря так звані уставні грамоти - з підтвердженням специфічних особливостей внутрішнього устрою й судочинства під традиційним гаслом урядової політики Вільна: «Ми старини не рухаємо, а новини не уводимо». Зокрема, за власними законами, що закріплювалися в уставних грамотах, жили землі, розташовані на околицях держави: Жемайтійська, Полоцька, Вітебська, Смоленська, Дорогичинська, Київська, Волинська. Вважають, що оскільки їхнє географічне положення створювало умови для потенційного виходу зі складу князівства, це змушувало центральну владу рахуватися з традиційними порядками та звичаями, аби уникнути невдоволення місцевих еліт. |
|
|
|
