Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 30 травня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Трубчевські та стародубські князі 14-16 ст.ст.

Трубчевські та стародубські князі 14-16 ст.ст.

Про складнощі, що виникають при створенні Таблиць князів Стародубщини. Праця Леонтія Войтовича. Князі стародубські. Удільні князі трубчевські. Демократичність Литовської держави.

Треба визнати, що не тільки про роки володарювання останніх стародубських князів нам відомо так замало. Як слушно зауважив відомий український дослідник Леонтій Войтович у своєму дослідженні «Князівські династії Східної Європи»: «Джерела з історії Чернігівської землі XIII-XIV ст. практично відсутні. Жодна інша територія не мала таких втрат. Тому для дослідження генеалогії … і виявлення персонального складу династії використано всі знахідки, перш за все пом'яники. Коли не було можливості встановити в якому князівстві правив той чи інший князь, за основу брався порядок успадкування. Ми свідомі того, що багато питань залишаються дискусійними». Ця ґрунтовна праця Л. Войтовича вельми допомогла мені при складанні генеалогічних таблиць князів, що правили на Стародубщині у 12-16 ст.ст. Перша частина цієї таблиці була видрукувана у 3-й частині моєї праці. Зараз же пропоную вашій увазі список тих князів, які князювали на Стародубщині в роки Литовської та Московської Держав. Список князів корачівських не друкую свідомо, адже історичні свідоцтва про них є настільки переплутаними, що уявити, де - у Корачеві чи у якому-небудь іншому місті князівства, володарював той чи інший князь, зовсім не має можливості.

Стародубські князі.

Патрикій (Давид) Наримунтович ( друга половина 14 ст.)
Федір Патрикійович (? -1399)
Олександр Патрикійович (1399 - 1406)
Зигмунт Кейстутович (1406 - 1432)
Михайло (Болеслав) Зигмунтович (1432 - 1445)

У 1445-1454 рр. Стародубське князівство входить до складу Брянського.

Іван Андрійович Можайський (1454 - ?)
Андрій Іванович
Семен Іванович (помер після 1508)
Василь Семенович Тулуп (після 1508 – після 1517)

Після 1517-го року про Стародубське удільне князівство в складі Московської держави нам нічого не відомо. Тишком-нишком, як то кажуть, князівство було приєднано до «государевих земель», і уже під час Стародубської війни 1534-1537 рр., ми не бачимо в місті ніяких слідів колишнього князівського господарювання. Таким чином, зраду стародубських князів та перехід їх під московську владу, можемо вважати їхньою помилкою – адже князівство у них відібрали, а рід їхній вигас. Ще більш складною була історична доля Трубчевського князівства. Нащадки Дмитра Ольгердовича розподіляють батьківську землю на дрібні уділи. Перший такий розподіл відбувся у 1420-му році, у 1490-му окремих Трубчевських князівств було вже чотири, а у 1499-му місцеві князі звертаються навіть до литовського суду, аби демократичним шляхом вияснити, хто де повинен володарювати (такі вже демократичні інститути були у Литовській державі!). Московська влада, захопивши Трубчевський край, теж посприяла подальшому дрібненню земель князівства. Поступово поруч із постаттю князя виникає постать московського воєводи, а потім намісника, до якого, в роки царювання Івана Грозного цілком переходить місцева влада. У деяких трубчевських уділах князівське володарювання зберігається ще у 60-х роках 16 ст., але далі місцева автономія нищиться остаточно, і на Трубчевськ чекає доля усіх інших міст деспотичного Московського царства. Князі ж трубчевські перебираються до Москви, і про колишню батьківщину забувають назавжди. Тільки у 1660-му році цар Олексій Михайлович за вірну службу «наділяє» Трубчевськом з повітом свого боярина Олексія Микитовича Трубецького, але після смерті останнього через три роки, місто знову повертається до «дворцового відомства». На цьому історія Трубчевського князівства і завершується.

Трубчевські князі.

А гілка.

Дмитро (Бутав) Ольгердович (1356 – 1379, 1388 - 1399)
Михайло Дмитрович (1399 - бл. 1420)
Семен Михайлович (бл. 1420 – бл. 1460)
Іван Семенович (бл. 1460 – бл. 1490)
Андрій Іванович (бл. 1490 - 1546)
Михайло Андрійович (1546 - 1556)

Б гілка.

Юрій Михайлович (бл. 1420 – 1445)
Гринько Волович (1445 - бл. 1451)
Іван Васильович Чорторийський (бл. 1451 – бл. 1460)
Іван Юрійович (1499 - 1500, 1503 - 1520)
Семен Іванович (1520 - 1566)
Роман Семенович (1566 - ?)
Микита Романович

В гілка.

Іван Іванович (бл. 1490 - 1538)

Г гілка.

Федір Іванович (бл. 1490 - 1540)

Д гілка.

Семен-Богдан Олександрович (1520 - бл. 1543)

Е гілка.

Тимофій Романович (друга половина 16 ст.)

Цікаво, що у тій частині Трубчевського князівства, що позначена як «гілка Б», у 1445-му році, після відправлення місцевого князя на московську службу, влада була передана особі навіть не князівського роду – якомусь Гриньку Воловичу. Потім тут сидів інший український князь – Іван Чорторийський, і тільки у 1499-му, за судовим рішенням, ця земля була повернута синові того князя, що відправився колись на службу до Москви – Івану Юрійовичу. У 1500-му році, внаслідок війни, що розпочала московська влада на Стародубщині, він знову лишився своєї частки князівства, але повернув її у 1503-му році, за перемир’ям, що підписали Москва і Литва, але тепер як московський підданий. Усі ті факти знов таки є свідоцтвом демократичного устрою Великого Князівства Литовського на відміну від Князівства Московського.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Ми, урядники Пинського повіту — Лукаш Єльський, маршалок, і Адам Спитек Джеський, стольник, — як вислані посли іменем своїм і всеї братії повіту нашого, присягаємось богові в трійці єдиному, найсвятішій діві і всім святим, згідно з обрядом і вірою нашою, через апостолів нам переданою і визнаною: Все, в чому ми іменем всієї братії і за її дорученням договорилися з й. м.п. гетьманом військ запорозьких в справі вічної і нерозривної приязні...

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka