Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 17 жовтня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
12v-7ah battery гелевый аккумулятор высокого качества
лічилка
Трагічний герой Східної Слобожанщини Кость Буревій

Трагічний герой Східної Слобожанщини Кость Буревій.

Кость Буревій – український письменник. Уродженець Східної Слобожанщини. Народився 2 червня 1888-го року в слободі Великій Меженці Острогозького повіту Воронізької губернії (тепер це село Євстратівка Розсошанського району Воронізької області). Жертва сталінських репресій. Розстріляний 15 грудня 1934-го року. Похований в братській могилі на Лук'янівському цвинтарі в Києві.

Автор літературної містифікації 1927-1931 рр. під псевдонімом Едварда Стріхи. Едвард Стріха – вигаданий Костем Буревієм персонаж, радянський дипкур’єр, який їздить з дипломатичною поштою з Москви у Париж, і разом з тим пише ультракомуністичні вірші українською мовою. Кость Буревій (під іменем Едварда Стріхи) надсилає ці вірши з Москви, де він живе, до українського пролетарського журналу «Нова Генерація». Редактор і ідеолог «Нової Генерації» Михайль Семенко з радістю публікує ці вірші у своєму журналі, не відчуваючи їх яскравого пародійного змісту на свою творчість (а Едвард Стріха обіцяє Семенку посприяти виданню його творів у Парижі). Літературна містифікація, що продовжувалася кілька років, призвела до великого конфузу М. Семенка, і сприяла викриттю брехливої та підлабузницької щодо радянської влади, так званої «пролетарської літератури» на Україні. Певна річ, що радянська влада жорстоко покарала за це Костя Буревія. Розплатитися за цю блискучу містифікацію він змушений був власним життям.

Разом з тим Кость Буревій автор «серйозної» історичної драми «Павло Полуботок». Головна теза цієї драми у протистоянні українського гетьмана Полуботка у боротьбі з російським царем Петром Першим. Полуботок знаходиться перед дилемою – підтримати Пилипа Орлика і запорізького кошового Костя Гордієнка у їхній боротьбі проти Москви, або шукати важкого компромісу з російською владою заради збереження останніх решток української автономії в єдиній державі. Гетьман Полуботок обирає другу путь, яка призводить його до загибелі, а Україну до поневолення. Залишається відкритим питання – змінилася би доля України, якщо б Полуботок обрав першу путь, і встав на боротьбу за незалежну Україну?

Сам Буревій завжди обирав першу. За часів царської Росії він тричі був засуджений до каторги у Сибіру, звідки кожного разу втікав на волю. Кость Буревій був членом підпільного комітету Партії соціалістів-революціонерів в Острогозьку. Син бідного українського селянина зі Східної Слобожанщини, Кость Буревій саме у тюрмі вивчає французьку і польську мови, готується до іспитів на атестат зрілості за гімназію, які успішно складає в Петербурзі під час поміж двома арештами. Ганебна роль російських есерів після Жовтневого заколоту 1917-го року, призводить Буревія до думки, що російський імперіалізм є невиліковною хворобою для представників будь-яких російських партій – хоч консервативних, хоч лівих, революційних. З цього часу Кость Буревій віддає свій талант виключно українській справі. Він вітає Українську Центральну Раду у Києві. Перебуваючи у Москві, бере активну участь в організації українського життя в столиці Радянської Росії. Він є одним із засновників Українського клубу у Москві, Української театральної студії, видавництва «Село і місто», яке мало на меті популяризацію кращих зразків української культури серед українців Росії – на Східній Слобожанщині, Кубані, Жовтому Клині.

Не дивно, що в епоху посилення сталінського терору, доля Буревія не могла не скластися трагічно. Арештували його у Москві, в справі «української групи терористів-білогвардійців» – тих самих «28», серед яких видатні українські письменники Олекса Влизько, Григорій Косинка, Дмитро Фальківський та інші. До тюремних ґратів Буревію було не звикати ще з царських часів. Під час процесу він тримався мужньо. Як розповідають очевидці, після оголошення вироку Буревій вигукнув на всю судову залу: «Слава Україні! Смерть катам!». Це були його останні слова, що залишилися у згадку нащадкам. Він помер як герой, що не кожний може. Не забуваймо ж про нього!



Уривок з драми Костя Буревія «Павло Полуботок».

Гордієнко з’являється перед Полуботком в московському таборі, переодягненим в ченця.

Гордієнко:

– А тепер я буду тебе сповідати.

Полуботок:

– Кость Гордієнко? Кошовий Війська Запорізького?

Гордієнко:

– А ти думав, який чорт? Ченці з лугу, пане Полуботку! Тільки май на увазі: з голими руками мене не візьмеш. (Стромляє пальці в рота й свистить).

З алеї виходять чотири ченці. Гордієнко робить рукою знак – ченці зупиняються й стоять мовчки до кінця сцени.

Полуботок:

– Як же ви тут опинилися?

Гордієнко:

– Не дивуйся, сам знаєш, що для січовиків ніяких кордонів немає. Але мені ніколи розтабарювати: давай мерщій діло кінчати. Ти знаєш, чого я приїхав?

Полуботок:

– Ні, не знаю.

Гордієнко:

– Ти чув, що покійний гетьман Мазепа наказав із твоїх плечей голову зняти?

Полуботок:

– Так це ти, пане кошовий, приїхав по мою голову? То нехай твої ченці дадуть і мені шаблю: я також був січовиком колись і зумію по-лицарськи боронитись.

Гордієнко:

– Січовик? А хто зрадив Січ? Хто зрадив військо запорізьке?

Полуботок:

– Я нікого не зрадив.

Гордієнко:

– А хто пристав до Москви? Скоропада – пху! Ти! Ти підбив усіх. Ти хіба забув, що сила й воля України там, де військо запорізьке? Забув, що запорізьке військо все було проти Москви? Не знаєш хіба, що тепер воно на чолі з новим законним гетьманом ясновельможним Пилипом Орликом боронить волю рідного краю? Тобі на гетьманство забажалося? Знаємо, як тобі цар оддячив. Зрадники! Залили кров'ю Україну, віддали москалям на поталу і тепер бенкети на крові справляєте? Горілку курите, промисли держите та земелькою торгуєте? Слухай, Полуботок! Ясновельможний пан Орлик наказує тобі підняти народ проти Москви – розумієш?

Полуботок:

– Розумію, але не згоджуюсь.

Гордієнко:

– Слухай, Полуботок, тільки два шляхи для тебе є – один шлях з нами до волі рідного краю, а другий – допомогти Скоропадському завести народ український в неволю московську на віки вічні. Вибирай!

Полуботок:

– Я вибрав собі уже третій шлях – союз України з Москвою, як рівної з рівним.

Гордієнко:

– Дурниці! Говори: пристаєш до нас?

Полуботок:

– Ні.

Гордієнко:

– Пристаєш?

Полуботок:

– Ні.

Гордієнко:

– Полуботку! Товаришу! Брате рідний! Ти помилився... говори: пристаєш?

Полуботок:

– Ні.

Гордієнко:

– Пху!

Швидко бере рясу, раптом виймає шаблю, стинає соняшника і майже бігом виходить, а за ним і козаки-ченці. Полуботок мовчки дивиться їм услід.

Олена (вискакує із-за дерева):

– Тату! Таточку! А може ж так краще, як радить кошовий?

Полуботок:

– Ні, моя золота доню. Лиха його порада! Я не хочу нової крові накликати на нещасну Україну.

Олена:

– Таточку! А ви певні, що в союзі з Москвою цієї крові не буде? (Пауза). Певні? (Пильно дивиться батькові в очі).

Полуботок (після паузи):

– Певен.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Року Божого 1565-го в родині не дуже заможного подільського боярина Наливайка наро-дився син, якого нарекли Семерієм. У пізнішій традиції це старовинне ім'я змінилося на Северин. Йому судилося стати видатним гетьманом Війська Запорозького, якого в народі називали не інакше як «наш цар Наливай». Після смерті чоловіка мати Наливайка разом з меншим сином оселилася в Острозі, де проживав і вчився її другий син Дем'ян. Старший брат майбутнього полководця на переломі XVI і XVII століть став відомим церковним і культурним діячем України-Русі. В Острозькому колегіумі здобував освіту і молодший з Наливайків. Однак, як виявилося, на відміну від брата-інтелектуала, Семерія привабила не книжна вченість, а нестримна козацька стихія війни.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka