Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 29 березня 2024 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Східна Слобожанщина в житті та творчості Кіндратія Рилєєва

Східна Слобожанщина в житті та творчості Кіндратія Рилєєва.

Великий вплив на життя та творчість видатного російського революціонера, поета-демократа Кіндратія Рилєєва мала українська Східна Слобожанщина та її головне історичне місто Острогозьк. Бувши учасником Європейського походу російської армії у 1814-1815 рр. до Німеччини та Франції, Рилєєв, як і його друзі по повстанському антиімперському товариству (так звані «декабристи»), приніс з Європи до Росії ідеї визвольної боротьби проти імперського самодержавства та деспотії. Але ще більше демократичним європейським духом перейнявся Кіндратій Рилєєв після одруження в 1818-му році з Наталею Тевяшовою, спадкоємницею славного роду острогозьких козацьких полковників Тевяшових, що очолювали острогозьке українське козацтво у 18-му столітті. У цей час Кіндратій Рилєєв довго живе у маєтку своїх острогозьких родичів. Тут він глибоко переймається демократичною минувшиною українського народу, його великою історією часів Київської Русі та славного козацтва. Саме приклад демократичного, волелюбного українського товариства стає для Рилєєва тією базою, на якій він жадає побудувати майбутнє демократичне суспільство Російської держави. Після відвідання Східної Слобожанщини Рилєєв створює свої найголовніші поетичні праці – поеми та балади з українського князівського та козацького життя. Свої балади він навіть називає українським словом «думи», працюючи у цей час над поемами «Войнаровський», «Мазепа», «Наливайко», думами «Олег Віщий», «Ольга при могилі Ігоря», «Святослав», «Святополк», «Володимир Святий», «Рогнеда», «Боян», «Мстислав Удалий», «Богдан Хмельницький», та іншими «українськими» речами. При чому Острогозьк і Східна Слобожанщина для Кіндратія Рилєєва завжди залишаються Україною, українською землею. Так, в листі до Фадея Булгарина від 20 червня 1821-го року він повідомляє з Острогозьку: «Ось уже три тижні, як я бенкетую на Україні: п’ю донські вина та об’їдаюся стерлядями». Коли ж друг Рилєєва Косовський у своєму віршованому листі до поета пише про те, що Рилєєву треба мабуть залишитися на Східній Слобожанщині на довший термін, аби набратися ще більше демократичного українського натхнення для своїх майбутніх творів, Рилєєв відповідає йому поетичним зверненням «До Косовського (У відповідь на вірші, в яких він радив мені назавжди залишитись на Україні)». Рилєєв пише у цьому зверненні про те, що революційна боротьба проти імперського деспотизму не залишає йому можливості залишитися у «земному раю» на українській Слобожанщині. Завершує цей вірш він так:

Итак, простите вы:
Краса благой природы,
Цветущие сады,
И пышные плоды,
И Дона тихи воды,
И мир души моей,
И кров уединенный,
И тишина полей
Страны благословенной.

Подіям у місті Острогозьку і зустрічі тут українського гетьмана Івана Мазепи з російським царем Петром І у 1696-му році присвятив Кіндратій Рилєєв свою окрему думу «Петро Великий в Острогозьку». Пише він і статтю «Про Острогозьк», де у короткому обсязі розкриває перед поглядом читача історичну долю полкового міста українського слобідського козацтва. На жаль, участь у повстанні проти царату 14 грудня 1825-го року і наступний арешт, з судом та зі смертним вироком, не дозволили Кіндратію Рилєєву закінчити розпочатих праць, та написати нові, ще більш яскраві поетичні твори з української історії. Але й дотепер пам’ятає Східна Слобожанщина про свого славного поета-демократа.

І. Р.


Кіндратій Рилєєв в українській Вікіпедії.

Кіндрат Федорович Рилєєв (*1795 — †1826) — російський поет і революціонер-декабрист, один із дуже нечисленних російських прихильників ідеї національного визволення України ...

На 1817 – 20 рр. припадає перебування Рилєєва на Слобідській Україні ... Як поет, Рилєєв був романтиком. У його «Думах» відчувається спочатку російський націоналізм, який незабаром заміняється ідеєю боротьби проти московського деспотизму («Марфа Посадниця»), возвеличенням українського козацтва, що під проводом Хмельницького веде боротьбу проти поневолення (дума «Богдан Хмельницький»).

Інтерес до України у Рилєєва диктувався мотивами естетичними й політичними. Рилєєв вивчав український фольклор, був знайомий з представниками української школи в російській літературі М. Маркевичем і О. Сомовим, з українським етнографом князем М. Цертелєвим. Його симпатії до України визначилися і його переконанням, що українському народові залишилася чужою рабська психіка, породжувана російським кріпацтвом («Про Острогозьке»). Всупереч загально-прийнятій за його часів історичній схемі М. Карамзіна, у Рилєєва знаходимо натяки на органічний зв'язок козацького Києва з Києвом старокнязівським (уривок «Київ» з фрагментів поеми «Наливайко») — наслідок впливів «Історії Русів». У тонах байронізму написана поема «Войнаровський», в якій Войнаровського, засланого на Сибір, показано в авреолі носія українських національних ідеалів, а натяками піднесено гетьмана І.Мазепу на п'єдестал героїзму. Хоч поему й скалічила цензура скороченнями і коментарями, твір викликав ентузіазм серед українців (лист М. Маркевича від імені українського суспільства до автора, відгук у харківському «Украинском Журнале»), а серед росіян — шовіністичне обурення. Саме на противагу Рилєєву О. Пушкін написав поему «Полтава». Збереглися уривки поеми Рилєєва «Мазепа», настроєво сильні, перейняті пафосом боротьби проти російського поневолення України.

Погляди Рилєєва шанував Шевченко, що спричинило його ідеалізацію декабристського руху. Твори Рилєєва багатократно перекладено на українську мову (П. Грабовський, П. Мирний, О. Кониський, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Малишко, М. Терещенко, та ін.). Один з кращих перекладів «Войнаровського» належить О. Коваленку (1916). [Олекса Коваленко – уродженець Східної Слобожанщини.]

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Традиційними заняттями були полювання, рибальство, обробка шкір тварин, ткацтво. Існують різні думки щодо походження та подальшої долі племен С.к. Одна з найбільш вірогідних: серодньодніпровські племена сформувалися внаслідок переселення в Середнє Подніпров'я племен шнурової кераміки культури із заходу (Підкарпаття і Волині) та змішання їх з місцевим населенням, у т. ч. і з пізньо-трипільським.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka