Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 28 березня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
Купите ковролин для детской комнаты своему малышу.
лічилка
Трубчевське князівство

Трубчевське князівство

1164 рік. Буй-Тур Всеволод. Образ Всеволода в «Повісті про Ігорів похід». Нащадки Всеволода.

15 лютого 1164-го року помер чернігівський князь Святослав Ольгович, син Олега, той що був першим відомим нам стародубським князем ( у 1141-1146 рр.) По смерті його знову розпочалася ворожнеча між князями Чернігівської Землі. Старший син Святослава Олег, поперед свого двоюрідного брата, іншого Святослава (Всеволодовича), старшого з роду Ольговичів, захотів стати чернігівським князем. Боротьба поміж Ольговичами завершилася і на цей раз компромісом. Святослав Всеволодович залишився у Чернігові, а Олег Святославович отримав у своє володіння Новгород-Сіверський. Але частину Новгород-Сіверського князівства довелося йому віддати власним братам. Так середній син Святослава Ольговича – Ігор, став князювати у Курську, а молодший з синів Святослава, Всеволод, став першим князем міста Трубчевська, на високому березі ріки Десни. Вдале розташування міста, на значному торгівельному шляху, що з’єднувався Десною з Новгородом-Сіверським, Черніговом та Києвом, призвело до того, що ще з часів Володимира Великого тут було створено значний торгівельний центр, у якому, окрім сіверян, жили й переселені сюди Володимиром радимичі. Сама назва Трубчевська свідчить про зв'язок його імені з річковим торгівельним шляхом, адже «трубою» в часи Київської Русі називалася протока, або річкове русло. Тодішній Трубчевськ знаходився у 10 кілометрах південніше від сучасного, на місці злиття Десни із протокою Бистриком, що тягнеться аж на 28 км. Місце, де стояв стародавній Трубчевськ і дотепер люди називають Трубою.

Було Всеволоду Святославовичу тієї пори, як став він трубчевським князем, лише дев’ять років. Трохи молодший від свого старшого брата Ігоря, вже з дитинства став Всеволод його вірним товаришем та соратником. Обидва з братів з дитячих років бачили та розуміли, до чого призводить князівська ворожнеча, коли українські князі, замість того, аби єднати свої зусилля у зміцненні рідної Держави, боролися та воювали один з одним, наводячи на Руську землю її найлютіших ворогів – половців. Уже і в Стародубській землі було небезпечно жити, уже і зі Стародубщини уходили люди в далекі та непривітливі ростово-суздальські краї, засновуючи там нові Стародуби (так виникло місто Стародуб на річці Клязьмі, в сучасній Владимирській області Росії). Уже з дитячих років вирішили Ігор та Всеволод завжди допомагати один одному у спільній боротьбі проти ворогів Руської землі. Спливали роки. Брати мужніли. Ігор після того як Олег перебрався до Чернігова, став Новгород-Сіверським князем, а Всеволод об’єднав під своєю владою Трубчевськ, Курськ та Путивль. У 1185-му році вирішили брати йти спільним походом проти половців. Очолив похід князь Ігор, як старіший, але особливі сподівання покладав він на військо Всеволода, адже славилися його воїни як неабиякі ратники, а сам Всеволод мав від народу прізвисько «Буй-Тур» за свою силу, відвагу та лицарство. Як відомо, похід цей закінчився поразкою, але подвиг сіверських князів навіки закарбувався в пам’яті українського народу завдяки «Повісті про Ігорів похід», у якій невідомий нам автор з великим талантом описав патріотизм руських князів та їхню любов до Вітчизни.

Про вояків князя Всеволода, курян, автор «Повісті про Ігорів похід» пише: «А ті куряни-свідомі воїни, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, з кінця списа вигодувані. Шляхи їм відомі, яруги їм знайомі, луки в них напружені, сагайдаки відчинені, шаблі вигострені; самі скачуть, як сірі вовки у полі, шукаючи собі честі, а князю слави». А про самого князя Всеволода згадує так: «Яр-туре Всеволоде! Стоїш на бороні, прищиш на воїв стрілами, гримиш о шоломи мечами харалужними. Куди Тур проскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там лежать поганські голови половецькі. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварські од тебе, яр-туре Всеволоде!».

До останніх літ свого життя (помер він у 1196-му році) залишався Всеволод Святославович трубчевським князем. По смерті тіло його було привезено до Чернігова, де і поховане у Благовіщенському соборі. У 20 ст. радянські антропологи вивчали Всеволодови кістки. Тоді і стало відомо, що князь Всеволод і справді був богатирем – людиною могутньої статури і великої фізичної сили. Тепер антропологічний портрет князя Всеволода зберігається у московському Історичному музеї.

Після смерті князя Всеволода трубчевський престол зберігається в роду його дітей. Спочатку у Трубчевську князював син Всеволода Святослав, за ним його онук Андрій, потім правнук Михайло, і останнім був праправнук Іван. На відміну від Стародубського князівства, князівська династія Рюриковичів у Трубчевську збереглася до першої половини 14 ст., не зважаючи на монголо-татарську навалу. Це свідчить, скоріш за все, про велику пошану, якою користувалися нащадки князя Всеволода у рідному місті. Усі вони сиділи у Трубчевську міцно, не бажаючи міняти рідні землі на якісь інші уділи, нехай навіть і кращі. Таким чином виконували вони заповіт свого великого предка – любити та берегти рідну землю.

Трубчевські князі.

Всеволод Святославович «Буй Тур» (1164 - 1196)
Святослав Всеволодович (перша половина 13 ст.)
Андрій (Борис) Святославович (середина 13 ст.)
Михайло Андрійович (друга половина 13 ст.)
Іван Михайлович (перша половина 14 ст.)

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Українські розселення територія сучаної Молдови складалися історично. Наші предки, що мешкали на території сьогоднішньої Бессарабії, Північної Буковини, Закарпаття, входили до складу Київської Русі, її наступник у державницькому житті українського народу - Галицько-Волинське князівство певний період охоплювало, крім вказаних територій, також землі Південної Буковини, Мараморощини і Пряшівщини.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka