Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 25 березня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Українське життя на Стародубщині (фоторепортаж)

Вірний зі Стародубщини

Не дивлячись на те, що сучасна російська влада намагається зробити все, що тільки можливо, аби довести, що Стародубський край не є, та ніколи не був українським, не дивлячись на всі адміністративні перешкоди, кожному, хто побуває на Стародубщині та неупередженим поглядом подивиться на її сучасне життя, доведеться визнати, що край наш є, був і буде пов’язаним нерозривним зв’язком з Матір’ю нашою Україною, і зв’язок цей не перерветься ніколи. Пропоную Вашій увазі декілька світлин, які нададуть Вам можливість побачити, яким був і яким є наш Стародубський край.

Ось таким був наш Стародуб, колишня столиця козацького полка Української Гетьманщини, наприкинці ХІХ століття.

А це головний козачий полковий Собор XVII-XVIII століть – Собор Різдва Христового.

На цій світлині одна з найбільш вшанованих на Стародубщині ікон – Чубківська Божа Матір

Уклін від стародубців Святій Іконі.

Стародубський Хресний Хід. З корогвами йдуть козаки сучасного Стародубського полка. На жаль, офіційна влада заборонила їм користуватися українськими національними козачими строями, через те їм доводиться вживати офіційні російські козачі однострої.

На цій світлині Спасо-Преображенський Собор у стародубському місті Новозибкові. Цей Собор був побудований у дереві, і за взірець йому взяті українські церкви доби Козацького Відродження. Але російська влада відібрала цей Собор від українських православних Стародубщини, та віддала його російським старообрядцям. Тепер місцеві жителі називають цей Собор „кацапською церквою”. Вимагаємо повернути наш Собор Українській Православній Церкві!

Спасо-Преображенський Собор.

Сучасний краєвид українського Стародубського міста Новозибкова.

Ось такий вигляд мають невеличкі вулички на Стародубщині. Вигляд характерний для всього українського Полісся та Сіверщини. Але щоб місцеві мешканці не забували, до якої „імперії” вони зараз належать, на ліхтарному стовпі начіплені офіційні кольори російського державного прапору (так званий „бєсік”-бєлий, сіній, красний).

Стародубська хата – тут живуть українці! Та житимуть у своїм ріднім краї вічно!




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Наприкінці XV ст. українські землі, передусім та їх частина, що примикала до Великого степу, опинилися на кількасот років у досить специфічному становищі через постійну небезпеку нападу з боку Кримського ханату та Оттоманської Порти. Причому не йшлося про якісь поодинокі вторгнення - це була системна стратегія, спрямована на спустошення якомога ширшого ареалу територій степу та лісостепу задля розширення зони кочів’їв. Причина цього полягала в тому, що Крим не мав можливостей утримувати захоплені території за допомогою постійні гарнізонів. До того ж ця стратегія живилася ще й економічним фактором - захопленням ясиру, внаслідок чого більшість населення на турецькому і кримському прикордонні тією чи іншою мірою матеріально залежала від здобичі. Отже, склалася ситуація, за якої мир на кордоні був неможливий. Тогочасне становище найточніше характеризує скарга 1545 р. волинської шляхти про те, що є мир з татарами чи немає, вони все одно на коні.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka