Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 22 липня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Список стародубських князів 12-13 ст.ст.

Джерела з історії Стародубського князівства. Любецький пом’яник. Князівські та хрестильні імена. Список князів.

Як вже було згадано, список стародубських князів часів Київської Русі не може вважатися повним, адже, по-перше, Стародубське князівство ніколи в цей час не грало значної ролі у чернігівській та загальноукраїнській політиці, а по-друге, наслідком монголо-татарської навали стала руйнація колишнього суспільного ладу у краї та повне знищення тих документів, які б могли висвітлити для нас історію Стародубщини цього періоду. Джерелами для вивчення історії Стародубського краю епохи Київської Русі є для нас згадки у літописах та так звані пом’яники, до яких заносилися імена померлих князів для церковних молитов за їх упокій. З усіх відомих нам пом’яників найбільше свідоцтв про стародубських князів міститься у так званому Любецькому пом’янику. Нижче подаються імена відомих нам стародубських князів 12-13 ст.ст. з датами їх володарювання у Стародубському та Ропському князівствах. У дужках подаються їх хрестильні імена – як відомо давньоруські князі крім загальновідомого (князівського) імені мали ще імена хрестильні (церковні), так, наприклад Хреститель Русі князь Володимир Великий мав хрестильне ім’я Василь, а його бабця – княгиня Ольга була похрещена як Олена.

СТАРОДУБСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Святослав (Микола) Ольгович (1141-1146)

Ізяслав Давидович (1147-1151)

Святослав (Михайло) Всеволодович (1155-1157)

Святослав Володимирович (1157-1160)

Ярослав (Прокопій) Всеволодович (1160-1180)

Олег (Костянтин) Святославович (1190-1198)

Всеволод (Данило) Святославович Чермний (1198-1202)

Гліб (Пахомій) Святославович (1202-1204)

Давид Ольгович (1204-?)

Володимир Давидович

Мстислав (Федір) Давидович

Костянтин Давидович

РОПСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Ярослав (Прокопій) Всеволодович (1157-1160)

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

ля жителів Берестейщини українці – це вже „закордон”, хоча і недалекий. На запитання Чи у вас співають? селяни розцінювали свою пісенну культуру своєрідно, порівнюючи її з сусідньою закордонною територією і тому часто доводилось чути: Та у нас не дуже, так щоб співали, от там на Україні – от там вже співають хороше… В одному селі, зайшовши до магазину, розговорилася з продавщицею. Дізнавшись, звідки я та чим займаюсь, вона пожвавішала: Ой, я так люблю українську мову та українські пісні, там так гарно співають. Була я в Любешівському районі [Волинська область – Л. Л.] на весіллі (в мене чоловік звідти), то так мені сподобалось! Говорячи це, вона навіть не зауважила, що спілкується зі мною мовою, якою я до неї звернулась, тобто, українською. Коли ж звертаєш на цей факт увагу своїх співрозмовників, вони замислюються, проте рідко погоджуються з твердженням, що розмовляють українською. Думаю, це зумовлено обережністю: а хто зна, що за людина приїхала, і чому вона допитується. Та й сталінські та брєжнівські часи, коли за одне необережне слово людина потрапляла за ґрати, не так далеко увійшли в минуле, щоб їх забути. Але всі мої співрозмовники стверджували, що білоруською у них не говорять, хіба у школі учать, а так – або по-мєсному, або по-російському. Рідко у селах зустрічались люди із визначеною національною свідомістю, переважно із прошарку сільської інтелігенції. Проте таких людей надзвичайно мало, тому що намагання відродити українську культуру на території Білорусі за радянських часів сприймались як вияви націоналізму, а всі націоналісти, як правило, піддавались репресіям, отож бо мало хто і лишився.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka