Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 23 вересня 2023 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Гетьман Павло Скоропадський і Українська Держава
Іван Михайлович Скоропадський, дід Гетьмана Павла Скоропадського
Павло Скоропадський в Манчжурії, 1904 р.
Павло Скоропадський в однострої російської царської армії
Генерал Павло Скоропадський, командир Українського корпусу, 1917 р.
Гетьман всієї України Павло Скоропадський, 1918 р.
Гетьман Павло Скоропадський з прем'єр-міністром Ф.Лизогубом та офіцерами. В центрі ад'ютант О.Сахно-Устимович. Київ, 1918 р.
Гетьман Павло Скоропадський
Прийом у Гетьмана Павла Скоропадського, Київ, 1918 р.
Гетьман Павло Скоропадський в оточенні дипломатів, 1918 р.
Гетьман з сім'єю
Представники української дипломатичної місії в Берліні, 1918р. Чоловік, що стоять ззаду вдягенений в жупан, що був тоді елементом однострою Гетьманської Варти; чоловік зліва - в дипломатичний однострій.
Джерело: Ukrainian Armies 1914-1945. Ukrainian Men against Russia & USSR. P.Abbott & E.Pinak. Osprey Publishing. 2004. ISBN 1-84176-668-2
Державний візит до Німеччини, 1918 рік. Зліва на право: генерал-фельдмаршал фон Гінденбург, Гетьман Павло Скоропадський, генерал фон Людендорф
Гетьман Павло Скоропадський з Кайзером Німеччині Вільгельмом ІІ, 1918 р.
Микола Устимович, командувач власного конвою гетьмана П.Скоропадського та Іван Полтавець-Остряниця, генеральний писар Гетьмана України, отаман Українського Вільного козацтва
В еміграції
В еміграції. Гетьман Павло Скоропадський з сином Данилом.
В еміграції. Гетьман Павло Скоропадський з родиною.



Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Значну частину корпусу українського фольклору становлять численні казки, легенди, перекази про песиголовців, вовкулаків, перевертнів, козаків-характерників тощо. Усі вони є нічим іншим, як рештками виразного індоєвропейського культу воїна-звіра й пов'язаних з ним уявлень та міфів. Воїни-звірі, власне кажучи, стали помітним явищем у формуванні мілітарно-сакрального індоєвропейського культурного комплексу. З них у прадавні часи складалися таємні військові чоловічі об'єднання первісних племен, що сформували власний ритуальний комплекс та вірування, в котрих чільне місце відводилося саме звіру-хижаку. Ці вірування простежуються у багатьох Індоєвропейських народів, у тому числі індоіранців, греків, латинян, кельтів, германців, балтів, слов'ян, а витоки їх, ймовірно, сягають ще епохи тотемізму. Тотемом нерідко виступав могутній звір (ведмідь, вовк тощо), і загалом тотем не тільки сприяв полюванню, піклувався про добробут племені, але й захищав його від дій ворожих племен, допомагаючи перемогти ворогів під час збройних сутичок. Тому важливу роль у релігійному світогляді чоловічих таємних військових громад відігравав образ-тотем воїна-хижака, часто воїна-ведмедя або вовка. Тотем воїна-вовка виявився провідним, очевидно, не лише завдяки поширеності цього хижака, а й тому, що вовк відповідав ідеалові первісного індоєвропейського воїна. Саме в його образі найрельєфніше відтворювались такі типові риси справжнього воїна, як хоробрість, мужність, стійкість, уміння боротися до останнього подиху.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka