Українське життя в Криму починало відроджуватися лише з літа 1941 року, коли на окупований гітлерівцями півострів увійшли похідні групи українських націоналістів. Вони, зокрема, створили в Сімферополі "Бюро допомоги українському населенню", що діяло при місцевій управі, а також комісію, яка виправляла в паспортах дані про національність тутешніх жителів - з росіян на українців (за короткий час було виправлено близько 4 тисяч цих документів).

Із звіту ОУН випливає, що саме націоналісти підготували грунт для утворення Українського Національного Комітету в Криму, який став організатором відновлення українського життя на півострові. Так, 2 червня 1942 року в Сімферопольському міському театрі відбулася перша вистава для цивільного населення "Запорожець за Дунаєм", яку дав новостворений український музично-драматичний театр на чолі з режисером Петренком (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 2. - Арк. 85). Сам факт, що в Сімферополі знову почав діяти український театр - після 22-річної перерви від 1918 року - засвідчив про живучість українців Криму, що не піддалися найважчим ударам долі.

Крім того, в Сімферополі тоді ж відкрилася українська початкова школа, планувалося розширити шкільну мережу, заснувати дві українські гімназії (там само. - Арк. 85).

Невипадково українські націоналісти звертали таку велику увагу на опанування Кримом. На їхню думку, "тільки той, хто буде паном Криму і матиме вільну дорогу крізь Босфорські ворота до світових шляхів, той буде володарем Чорного моря та півдня Східної Європи" (Степанів О. Крим (Ключ Чорного моря)//Дорога (Львів). 1943. - Ч. 3 - С. 57).

Але здійснити задуми щодо розгортання широкого українського руху в Криму під час війни не вдалося. Найбільше перешкоджала активність росіян, які розвинули шалену пропаганду за відновлення "єдіної і нєдєлімої". Величезна маса росіян, яка нахлинула до Криму, поширювала через свою пресу виразно антиукраїнські заклики, в чому їм сприяли й деякі німецькі чинники.

Крім того, на літо 1942 року бандерівці втратили Романа Бардаківського з Самбірщини, Степана Ванкевича з Тернопільщини, львів'янина Михайла Лобака (там само. - Оп. 1. - Спр. 20. - Арк. 27) і це дуже послабило їхні сили.

Треба зазначити, що поряд з бандерівцями в Криму вели активну діяльність приблизно півтора десятка мельниківців, зокрема в документах згадуються Ярослав Савка та Борис Суховерський (там само. - Арк. 27).

До змісту