Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 20 жовтня 2020 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Курське князівство

Курське князівство.

Курське князівство знаходилося на периферії політичного життя тодішньої Русі-України. Через те ми знаємо не дуже багато подробиць з його історії, адже загальноукраїнські літописи приділяли Курську досить мало уваги. Здається, першим князем у Курську з династії Рюриковичів був Всеволод, у 1068-1069 рр. Але остаточно князівським уділом Курськ стає приблизно з 1094-го року. Ми навіть не маємо достеменних дат, коли у князівстві князював той чи інший князь, тому і досить деякі історики продовжують сперечатися на цю тему. У наведеному нижче списку курських князів ми додержуємося тієї хронології, що наводить у своїй праці «Князівські династії Східної Європи» сучасний український дослідник Леонтій Войтович.

КУРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

Ізяслав Володимирович (1094-1095)
Ігор Ольгович (1115-1125)
Ізяслав Мстиславич (1125-1129)
Гліб Ольгович (1136-1138)
Ігор Ольгович (1138-1138)
Святослав Ольгович (1138-1139)
Іван Юрійович (1146-1147)
Гліб Юрійович (1147-1147)
Олег Святославович (1159-1164)
Ігор Святославович (1164-1178)
Всеволод Святославович «Буй Тур» (1178-1196)
Святослав Ігоревич (? - 1206)
Олег Святославович (1207 – після 1228 р.)
Юрій Ольгович (після 1228 р. - 30-ті роки 13-го ст.)

1239-й рік – татарська руйнація та занепад.

Дмитро Ольгович (50-ті роки 13-го ст.)
Василь Дмитрович (? - 1278)

Останній князь Курський Василь Дмитрович був убитий ординцями, після чого Курськом, за деякими відомостями, керував татарський баскак Ахмат.

З усіх наведених у цьому списку князів, мало хто заслуговує на пильну увагу. Згадаємо лише Ігоря Святославовича, славнозвісного героя «Повісті про Ігорів похід», який до того як стати князем у Новгороді-Сіверському та очолити похід проти половців у 1185-му році, князював саме у Курську, у 1164-1178 рр. Разом з ним у поході був і молодший брат Всеволод, який тоді, після Ігоря, успадкував його престол у Курську та Трубчевську, та привів до брата відважних курян-вояків. «А ті куряни - свідомі воїни, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, з кінця списа вигодувані. Шляхи їм відомі, яруги їм знайомі, луки в них напружені, сагайдаки відчинені, шаблі вигострені; самі скачуть, як сірі вовки у полі, шукаючи собі честі, а князю слави» - сказав про них автор «Слова».

Згадаємо тут і курського князя Олега Святославовича, учасника битви на Калці з татарами 1223-го року. Навіть після жахливого спустошення Русі Батиєм, змогло на недовгий період відродитися Курське князівство, але 1278-го року остаточно його занапастив золотоординський правитель Ногай. Відродилося руське життя у Курську лише у 1-й половині 15-го століття, коли Курська земля, разом із іншими українськими землями, добровільно увійшла до складу Великого Князівства Литовського.


Печатка з тризубом Ізяслава Володимировича, курського князя у 1094-1095 рр.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

«Опара ішов і проти царя, і проти короля, адже тим самим наче стояв за незалежність України в союзі з татарами і під протекцією Порти», — підсумовував короткочасну діяльність гетьмана Степана Опари відомий історик Дмитро Дорошенко. Цю думку підтримали і багато польських дослідників, відзначаючи, що Опара уособлював щораз більше стремління до незалежності. Хочемо наголосити на тому, що саме гетьман Опара, після відмови свого попередника Павла Тетері від задумів Богдана Хмельницького, намагався відродити багато чого з політики великого гетьмана. Одним з перших кроків в економічній сфері стало відбирання млинів і хуторів у польської шляхти, яка вже було поверталася в Україну з військами Яна II Казимира. Шляхом закликів доби Хмельниччини Степану Опарі вдалося на певний час сконсолідувати козацтво правобережної частини Українського гетьманату, яке втомилося від довголітніх внутрішніх та зовнішніх війн. На одній з козацьких рад Опара виступив із закликом «одміряти ляхам границю по Случ». Цей гетьман практично впровадив у життя турецько-татарський напрям в українській зовнішній політиці козацької доби. Саме шляхом Опари пішов його наступник Петро Дорошенко, який добивався незалежності України від Московської держави й Речі Посполитої за допомогою Стамбула та Бахчисарая. Очевидно, саме відвертий радикалізм як внутрішніх, так і зовнішніх політичних заходів не дозволив Степану Опарі довше втримати гетьманську булаву. Він став заручником політики Кримського ханства та їхнього зверхника в особі султана Мегмеда IV на примирення з Річчю Посполитою.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka