Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 17 листопада 2019 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Ізюмська лінія.
Володимир Маслійчук - "Слобідська Україна"

Ізюмська лінія.

Щоб закріпити за собою величезні угіддя, залюднені українцями, і вчергове повести наступ на Кримське ханство, У Москві було вирішено спорудити ще одну оборонну лінію. Основним містом системи фортифікації мав стати Ізюм - стратегічна фортеця на переправах через Донець. До Ізюма укріплення просувалися від Білгородської лінії по річці Валуй через Полатов на Валуйки, а звідти по Осколу через Кам'янку, Дворічну, Куп'япку, Цареборисів. 1678-1679 рр. російський уряд ретельно вивчав ситуацію й готувався до будівництва системи фортець. Ідучи під Ізюм понад Сіверським Дінцем (Савинці, Андрієві Лози), біля Змієва фортечна система робила поворот у напрямку Валок. Закінченням лінії мало стати збудоване 1680 р. містечко Новий Перекоп (на місці старого Можевського острогу), однак лінія продовжилася далі на захід, до українського поселені Хмелівки, перейменованого у Високопілля, а потім до коломацьких верхів’їв.

Кілька років козаки з Гетьманщини, слобожани, російські служилі зводили систему укріплень, зазнавши у відповідь нищівного походу кримського хана 1680 р. Було споруджено великі укріплення, залишки яких збереглися до сьогодні. Збудували фортеці Нові Валки (Таранівка) та Соколов. Поновили укріплення не лише в містах по лінії, але й Золочеві, Мерефі, Вільшані, Харкові.

Лінія утверджувала російську владу й захищала великій простір. Але ця укріплена смуга так і не стала південною межею Слобожанщини, лише зафіксувала переселенські ініціативи та оборонила велике «запілля» від татарської небезпеки. Переселенський потік українців залюднював околиці па півень і на схід від укріплень.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Оскільки «Слово» спільно звертається до Романа і Мстислава, то, на мою думку, слід шукати останнього не поруч із Романом, пересічним волинським князем, яким той був у 1187—1188 рр., а поблизу Романа — могутнього галицько-волинського великого князя 1199—1205 рр. Ось тут серед сучасних Романові князів помітно виділяється колоритна постать Мстислава Мстиславича, якого сучасники прозвали Удатним за воєнні звитяги й вдалу князівську кар'єру.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka