Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 17 листопада 2019 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
https://lelikov.ru операциях на веках.
лічилка
Дике поле.
Володимир Маслійчук - "Слобідська Україна"

Дике поле.

Власне, якщо взятися малювати ману, то південні межі Слобожанщини можна визначити географічно. Загалом ліси закінчуються на південь від Харкова, подекуди лісові масиви заходять далі понад Сіверським Дінцем, відступають за гирлом Осколу, а далі степ ішов ледь не до Острогозька. Отже, Слобожанщина - лісостепова зона. І якщо північний захід цього краю - це потужні діброви, що тяглися ген від Путивля трохи не до Охтирки, то схід - уже степ із вкрапленнями лісу та крейдяних гір.

Однак ще й у 20-ті рр. XVII ст. ця місцевість була практично безлюдною. 1626 р. запорозький полковник Олекса Шафран з козаками їхали з Дону на Київ (як співають, «із Дону додому») повз Тор на Самару і збилися з дороги. Дванадцять діб блукали запорожці «на вдачу» й лише раз наїхали на татарський слід, після чого швидко подалися геть звідти до лісу, боячись полону. Далі козаки наздогад гайнули навпростець крізь ліси та болота, «ні шляхом ні дорогою», не проглядаючи нічого, й урешті почули гарматні постріли та виїхали на Валуйки.

Територія майбутньої Слобожанщини тривалий час називалася Диким полем. Ця назва не цілком відповідала дійсності. «Полем» спочатку була вся місцевість за Тулою, на якій не існувало постійних поселень. Воно поволі відсувалося на південь. «Диким полем» назвав землі між Кримом і Рязанню німець Гайнріх Штаден, котрий перебував опричником в Івана Грозного, для кращого розуміння цього краю іноземцями.

У пізніших уявленнях Дике поле – то пустельний край, випалений і спустошений після кочовицьких нашесть. Однак насправді те поле було небезпечним, але доволі привабливим для мандрівця. За лісами починався стен. «Ніколи плуг нетто ходив через незмірні хвилі диких рослин: тільки дикі коні, що ховались у них, як у лісі, витоптували їх. Нічого кращою не могло бути в природі: вся поверхня виглядала як зелено-золотий океан, скроплений мільйонами різних квіток. Крізь тонкі високі стебла трави проглядали блакитні, сині й фіолетові волошки; жовтий дрік вискакував угору своїм острокінчастим вершком; біла кашка крутими шапками виглядала на поверхні; занесений бозна-звідки колос пшениці достигав у гущі», - так значно пізніше описав степове розмаїття Микола Гоголь.

Подорожні відзначали велику кількість звірів у «полі»; річки, повні риби; густі ліси. Одним із важливих наслідків переселення людей на Слобожанщину стало винищення величезних заповідних лісових масивів. Царський уряд ревно охороняв стратегічно важливі ліси, але це не дало результату. В освоєнні нових земель було закладено й майбутні екологічні катастрофи.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

"Немає більшого болю, як у дні печалю згадувати хвилини щастя". Так склалося життя, що справедливість цих слів мав змогу пере­вірити на собі й представник відомої української родини Мазеп-Калединських, небіж гетьмана Івана Мазепи, Андрій Войнаровський. Той самий Войнаровський, котрого всесильний дядько готував до найвищої місії — вперше в українській історії без будь-яких геть­манських виборів успадкувати від нього владу, започаткувавши тим самим нову правлячу династію Європи.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka