Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 6 серпня 2020 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Данило Галицький - Вступне слово

Данило Галицький - Вступне слово

Ця книжка має довгу історію. Все почалося з моїх праць середини 70-х років, на ґрунті яких була написана невелика монографія "Данило Галицький" (Київ, "Наукова думка", 1979. 185 с), видана накладом у 32500 прим. Про такі тиражі нині можна хіба що мріяти. Вона швидко розійшлася. Була прихильно зустрінута читачами і колегами, котрі опублікували кілька схвальних рецензій. У передмові я писав про велетенський масштаб постаті Данила, його внесок до історії та культури Давньої Русі. Спинився в основному на завжди актуальній темі ролі особи в історії, співвідношеннях її дій із діями народної маси та загальним перебігом історичного процесу.

Книга була написана у науково-популярній манері, легкою, як мені тоді здавалось, мовою. її науковий апарат був, згідно умов видавництва, зовсім невеликий. При всьому тому я спробував кинути оригінальний погляд на життя і діяльність свого героя, зобразити його людиною великої мети, яку вона реалізувала упродовж всього свого свідомого життя.

По закінченні тієї книжки я не розумів ще, що моя праця над життєписом Данила Романовича Галицького лише починається. У наступні роки мною було видано кілька монографій, присвячених історії Галицько-Волинської Русі, в яких історичній постаті Данила було відведене належне місце: "Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX—ХІІІ вв." (Киев, 1985), "Полководці Давньої Русі" (Київ, 1991), "Галицько-Волинський літопис XIII ст." (Київ, 1993),'Талицько-Волинська Русь" (Київ, 1998), багато статей, присвячених різним аспектам історії регіону й біографії мого героя.

В середині 80-х років я розпочав тривалу і копітку працю над створенням великого наукового коментаря до Галицько-Волинського літопису — головного, а в більшості випадків, і єдиного джерела до історії життя і діянь князя Данила. Ця праця недавно завершена і має бути реалізована у першому коментованому виданні літопису. У процесі написання коментаря було залучено численні іноземні джерела, велику наукову літературу, видану в різних країнах світу. Виникла можливість уточнити, доповнити написане мною 1979 року, у ряді випадків по-новому глянути на князя Данила.

Все це, вважаю, дає мені право знову повернутись до історичної фігури Данила Романовича. Пропонована увазі читачів книжка не є просто доопрацьованою працею 1979 р. Вона кардинально перероблена і доповнена, їй надано суто науковий характер, — при збереженні, сподіваюсь, науково-популярного стилю викладу.

До змісту

Відскановано з: М.Ф. Котляр. Данило Галицький. Київ, ІІ НАНУ, 2001-06-25
ISBN966-02-2134-7




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

«Опара ішов і проти царя, і проти короля, адже тим самим наче стояв за незалежність України в союзі з татарами і під протекцією Порти», — підсумовував короткочасну діяльність гетьмана Степана Опари відомий історик Дмитро Дорошенко. Цю думку підтримали і багато польських дослідників, відзначаючи, що Опара уособлював щораз більше стремління до незалежності. Хочемо наголосити на тому, що саме гетьман Опара, після відмови свого попередника Павла Тетері від задумів Богдана Хмельницького, намагався відродити багато чого з політики великого гетьмана. Одним з перших кроків в економічній сфері стало відбирання млинів і хуторів у польської шляхти, яка вже було поверталася в Україну з військами Яна II Казимира. Шляхом закликів доби Хмельниччини Степану Опарі вдалося на певний час сконсолідувати козацтво правобережної частини Українського гетьманату, яке втомилося від довголітніх внутрішніх та зовнішніх війн. На одній з козацьких рад Опара виступив із закликом «одміряти ляхам границю по Случ». Цей гетьман практично впровадив у життя турецько-татарський напрям в українській зовнішній політиці козацької доби. Саме шляхом Опари пішов його наступник Петро Дорошенко, який добивався незалежності України від Московської держави й Речі Посполитої за допомогою Стамбула та Бахчисарая. Очевидно, саме відвертий радикалізм як внутрішніх, так і зовнішніх політичних заходів не дозволив Степану Опарі довше втримати гетьманську булаву. Він став заручником політики Кримського ханства та їхнього зверхника в особі султана Мегмеда IV на примирення з Річчю Посполитою.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka