Джерело: газета "Сіверщина"
Автор: Олександр ЯСЕНЧУК

Часто можна почути про суржик, що псує нашу мову, про її засміченість, але перепрошую! Дуже часто за суржик сприймаються ті слова, що протягом тисячоліть використовують у наших сіверянських селах. Наш народ живе на цій землі тисячі років, ніхто сюди масово не заселявся. Тож слова, що збереглися в селах, не тільки мають право на існування, а навіть більше того — мають стати повноцінними експонатами живого лінгвістичного музею, адже ми їх можемо втратити. Те село, що існувало багато тисячоліть, за останні десятиліття почало зникати, ще трохи — і разом з ним зникне й та сіверянська мова, що не стала четвертою східнослов’янською. Свого часу Микола Костомаров доводив, що на основі сіверянських та інших племен цілком міг би виникнути й четвертий східно-слов’янський народ. Це ж підтверджує і той факт, що існувала у 20 — 30-ті рр. ХХ ст. окрема Чернігівська православна церква з центром у Седневі, де богослужіння здійснювалося чернігівською (поліською) говіркою, нею ж друкувалися богослужбові та художні книги. Тож і не дивно, що літературна українська мова, яку викладають у школі, чужа селянам, як і російська.

Але дамо слово науковцям. „Українські діалектологи поліським називають північне наріччя у системі діалектів сучасної української мови. Це широка смуга говорів північної частини території України. Поліське наріччя протиставляється південним наріччям рядом особливостей. З фонетичних особливостей найяскравішими є вимова дифтонгів вузьких голосних /e/, /o/ (як-от у словах: діед, ліес, сіено, вуол, куонь, піеч, шуостка чи дeд, лeс, сeно, вoл, кoнь, пeчка, шoстка). У ненаголошеній позиції їм відповідають звичайні голосні /е/, /і/ та /о/, що також є особливістю цих говорів.

До характерних особливостей поліських говорів належить також наявність тільки твердого приголосного /ц/, а також дзвінких приголосних у кінці слів і в позиції перед глухими приголосними (дуб, город, мороз, сторож). Розуміючи складність ситуації, ось вже два місяці я почав збирати по селах словечки та прислів’я, які використовуються в певному селі чи районі. Пропоную їх вашій увазі.

• Дербализнуть – випити горілки (с.Свердловка Коропського р-ну).
• Понорнюки – жителі Понорниці (с. Свердловка Коропського р-ну).
• Гаман – гаманець (м. Семенівка).
• Гараза – рогоза (с. Криски Коропського р-ну). Маюр – лепеха.
• Глижка – грудка землі, глини (с. Авдіївка Куликівського р-ну).
• Жлуктить – пити багато (с. Данилівка Менського р-ну).
• Трамок – несуча балка в хаті (с. Жовтневе Менського р-ну).
• Тичка – вудилище (с.Авдіївка Куликівського району).
• Лізеш, як чорт з наблуками — лізеш, як чорт з яблуками: у Біблії, як відомо, сатана спокусив Єву саме яблуком. (с. Данилівка Менського р-ну).
• Харашо в селі папу, кату й каморнику – гарно в селі живеться попу, коту й комірнику (с. Данилівка Менського р-ну).
• Нє пуоп, не адєвайся в ризи – не піп, не одягайся в ризи (якщо не знаєш, що робити, не роби) (с. Данилівка Менського р-ну).
• Маєму плетіню забор дваюродний – про далеких родичів (с. Жовтневе Менського р-ну).
• Кагалить – голосно кричати. Від єврейського слова «кагал» — зібрання (с. Данилівка Менського р-ну).
• Гутарити – говорити, вести бесіду (с. Данилівка Менського р-ну).
• Лузка – неприродне озерце (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
• Копанка – неприродне маленьке, без риби, озерце (с. Данилівка Менського р-ну).
• Рувчак – яр (с. Данилівка Менського р-ну).
• Швендяти – ходити, лазити під ногами (с. Данилівка Менського р-ну).
• Завгаруддя – місцевість за горою (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
• Гара – гора (с. Данилівка Менського р-ну).
• Варина – довга палка (с. Данилівка Менського р-ну).
• Чаморна – хвора, нездорова дівчина (с. Данилівка Менського р-ну).
• Пуня – хлів (с. Ларинівка Новгород-Сіверського р-ну). Йо – є (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
• Йо в тябє хлєб? – Чи є в тебе хліб? (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
• кресатися - фехтувати (с. Данилівка Менського району)
• Прясло – паркан (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
• Пєвєнь – півень (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
• Пявунья – співачка (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
• Черінь – глиняна лежанка на печі, площина між комином і стіною (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
казаць – говорити
• тертеники або тертуни чи деруни - випічка з тертої картоплі
• налисники - млинці з сиром
• боршч - борщ
• юшка - картопляний суп з мясом
• куття - обрядова каша з ячменю з додаванням меду
• гамула - каша яку робили пастухам
• чікмень або чекміль - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із бушлаком - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі.
• пашла, паіхала, палапатіла – пішла, поїхала, полапотіла
• каняка – кобила
• далувка – назва земляного полу
• не пуйде – не піде
• шибка – скло у вікні
• лаштавать – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти)
• сулія – 4-х літровий бутиль
• кабеняк – давній одяг
• тепер чи теперя – зараз
• чуччо – ось тільки, що
• таді, таді^е – тоді
  Джерело с. Ушня да с. Асьмаки Менського району

Пропоную долучитися до акції «Кожне сільце має слівце» і вам. Надсилайте до редакції «Сіверщини» слова, що їх використовують (або використовували) у вашому селі.

Пагутаримо!