Автор: Weissthorr(WTS-Lietuva)

В цій статті ми поговоримо про дивні старовинні знаки Європи (хоч в ширшому розумінні, це стосується символіки, що належить не тільки європейському континентові, але й значно більшому ареалу). Ці знаки настільки своєрідні за своїм використанням, що описати в кількох словах їхню функцію і значення постає складною задачею, що потребує детальних знань в області європейської символіки, геральдичних форм, історії і цілого ряду інших дисциплін.

Йдеться про так звані древні знаки власності, знаки родових домів (нім. hausmarke, handgemal, hauszeichen), знаки каменярів (steinmetzzeichen) та інших ремісників, а також древні прикордонні, товарні та купецькі символи. Їх широке використання призводить до різних назв, але основну їх функцію можна описати як правове (чи радше - доправове) співвідношення власника з його власністю, так і навпаки: власність під одним і тим же знаком, як частина власності певного власника.

В широкому значення такі первісні знаки власності трапляються у всіх народів на всіх окраїнах нашої планети. Нескладними і легко пізнаваними знаками користувались монголи (так звані тамги) і північноамериканські індіанці, японці та лапландські лопарі. Якщо конкретно взяти Європу, яка цікавить нас понад усе, то Schroder в своєму "Deutsche Rechtsgeschichte " (1915) вважав, що конкретно в Північній і Центральній Європі знаки власності з’явились ще до кельтів та германців, тобто в часи, коли існував примітивний обмін товарами і виникла потреба тим чи іншим символічним способом закріпити приватну, родову чи племінну власність і свою перевагу в чомусь над спів племінниками. На Півдні Європи вони, звісно, виникли ще раніше.

Слід зазначити, що ці знаки рідко виникають з якоїсь конкретно фонетично-письмової системи, хоча декотрі з них і включають в себе, наприклад, латинські літери (знаки давньоримських каменярів) чи щось на зразок рунічного письма. Думаю, що в своєму першопочатковому графічному вигляді це було дуже древні сакральні ідіограмічні та піктограмічні символи, сакрально-релігійні за змістом, наділені певним смисловим навантаженням, деякі послідовністю і логікою побудови, що відповідала тому чи іншому ареалові мешкання людей.

Таким чином вони являли собою місцеву символічну мову (Symbolsprache), обумовлену особливостями місцевої міфології, традицій і духовного світогляду. Тому, якщо вірити дослідникам, германець відрізняв кельтські знаки власності, а знаки різних германських племен (аламенів, франків і т.д.) мали свої специфічні ознаки, наприклад, сорт деревини на якій було висічено персональний чи родовий символ.

Потрібно зазначити, що древні знаки германських племен вирізнялись своєю простотою, різкістю, кутоватістю, що безпосередньо вказує на їх рунічне походження (якщо рунами вважати не тільки символи всіх нам відомих футарків, але і так звані рунов’язі, древні піктограми, геометрично-сакральні та субрунічні символи). До речі, в германському ареалі руни, наряду з латинською абеткою, використовувалися ще в XIV – XV століттях, а „рунічні знаки купців” (надалі – „купецькі знаки”), як підтвердження власності товарів, які розсилались по іноземних портах, почали офіційно визнаватись купецькими об’єднаннями з ХIII століття.

Купецькі знаки, звісно ж, не виникли ні звідки, а розвивались з глибин віків з сакрально-персональної (або родової) символіки, з древньої загально германської писемної традиції, і так далі, аж до древніх архетипових форм, котрі, природно, в широких колах могли бути добре підзабуті; в умах більшості людей вони вже не несли того древнього сакрального символізму, а складались не зважаючи на якийсь „таємний зміст”, перемішуючись з латинською писемною системою, християнізованими формами символіки (наявність великої кількості хрестів) і слугували тільки в якості підпису чи особистого знаку. Джон Фолі (John Foley) в „Енциклопедії знаків та символів” пише:

„Купецькі знаки – особисті відмітки, котрі ставились від початку ХІІІ століття і до кінця XVI ст. Торгівцями по всій Європі. Ф.А. Джирлінг, котрий сам міг ідентифікувати велику кількість таких знаків, пише у своїй книзі „Знаки англійських купців”, що подібні відзнаки виникли на Балтиці і в низу Рейна, і спочатку складались з літер рунічної абетки. Спочатку нехитрі,але з часом всі більш складні та вигадливі, знаки малювались, наносились фарбою чи видряпувались на самих товарах чи на мішках, в яких товари перебували. В межах Ганзи – торгової асоціації на Балтиці, що мала свої торгові пункти по всій Європі, - такі знаки слугували підтвердженням права власності. Англійський закон від 1353 року передбачав, що „власник може тримати назад утрачені товари (під час корабельної аварії і т.д.), надавши знаки, котрі відповідають знакам на товарах”. До кінця XVI ст. купецькі знаки вийшли з ужитку. Купецькі знаки сьогодні можна побачити на будинках, що належали тоді цим купцям, і на могилах.”

Торгівля торгівлею, але для того щоб торгувати потрібна наявність і певної власності, котра як ми казали вище, відзначалась особливими особистими чи родовими древніми догеральдичними символами. Коротко кажучи, не зважаючи на багатофункціональність знаків родового майна, графічно знаки самі собою по загальній стилістиці не особливо відрізняються: чи то „купецькі”, прикордонні, строго родові чи знаки ремісників (Meisterzeichen). В більшості випадків ці руно подібні знаки мають основну вертикальну риску (верх – „голова”, низ – „нога”) і другорядні відносно неї бічні елементи в правого і лівого боків (відповідно, „передня” і „задня” позиції).

Звернемось знову до Джона Фолі і до його подальшого опису купецьких знаків: „Як правило, знаки містили ініціали чи „ребус” з малюнків, в котрих зашифровано ім’я торгівця. В центрі знака розміщувалась вертикальна риска, і базові елементи розташовувались знизу та зверху від неї, а додаткові – з боків або ж перетинали вертикальну риску. Часто використовувались хрести різних форм. Часто і перевернути цифра „4”, чиє походження до нині не дуже зрозуміле.” Як ми в же зазначали, деякі знаки доповнені замаскованими латинськими літерами – ініціалами власника, однак в багатьох випадках вгадується і суто рунічні форми давньої писемності.

Після опису функціональності цих знаків в середньовічній торговій справі, перейдімо до функції персонального або родового знака (hausmarke) як такого. Даний символ міг символізувати весь дім (рід) чи окрему особу з цього дому (роду). В другому випадку знак персоналізується в дрібних деталях, зберігаючи загальну графічну форму Дому. Знак завжди успадковувавсь по прямій лінії від батька до старшого сина або зятя. Молодші сини отримували дещо видозмінений знак і в такому вигляді передавали його своїм синам.

Досить часто родовим знаком позначались всі родові володіння. Будинки, комори, надгробні пам’ятники, межові каміння – навіть буханки випеченого хліба, якщо рід займався пекарською справою. З давніх-давен особливим клеймом особистого майна клеймили навіть домашню худобу. На межовому камінні сімейних володінь здавна ставили так званий Вовчий Гак (Wolfsangel), котрий іноді відомий під назвою Подвійного Гака і своєю формою символізував точку повороту, деяке безмовне попередження: „Стій! Кордон!”. З давніх часів родові знаки мали юридичну силу в тому ареалі, в якому вони визнавались. Вони використовувалися для підпису, закріплення і підтвердження правових угод.

Це було те, що ми можемо назвати попередником сучасного, юридично визнаного підпису. Деякі hausmarken перекочували в родову геральдику і герби міст, однак тут варто зазначити, що родовий знак це не в якому разі не геральдичний герб роду. Рунічні родові знаки древніше систематизованих геральдично правильних форм і, хоча коріння германської геральдичної символіки і знаків hausmarken можливо ті ж самі, наявність hausmarke не завжди свідчило про шляхетне походженням людини. І якщо наявністю герба міг похвалитись лише шляхетний лицарський стан, то родовим знаком міг володіти і так званий середній клас (вмілі ремісники, купці). Іноді певний рід за якісь заслуги мін заслужити шляхетський титул, і в такому випадку його ранній hausmarke поміщався в середину присвоєного герба. Остання функція, з боку якої ми розглянемо знаки „особистої власності”, це знак певної праці ремісника.

До особистої власності він стосується не напряму, але якщо під словами „особиста власність” розуміти шедевр, виготовлений умілими руками середньовічного майстра, то ситуації прояснюється. Власний знак, як гарант якісної праці ставили каменярі і ювеліри, пекарі і ковалі. Знаки каменярів, наприклад, трапляються на навіть на античній архітектурі, не є рідкісними вони і так стінах середньовічних готичних соборів. Окремі майстри і цілі цехи середньовічних ремісників мали свої символи якості, і в певному розумінні специфічна символіка масонів виникла саме з цих древніх символів.

Ілюстрації:
1. Шведські hausmarken
2. Голанські hausmarken
3. Німецькі hausmarken
4. Знаки німецьких купців, Торунь (Польща)
5. Знаки каменярів (steinmetzzeichen), Німеччина