Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 19 жовтня 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Новини сайту

Марш Патріотів (Українець? – Фашист.)

Ф.Крюгер
Народний Оглядач, observer.sd.org.ua

Одразу перейдемо до справи. Деморалізувати трудящі маси, посіяти страх, насадити комплекс провини з метою утворення тупої пасивної толерантної біомаси – такою є тактика і стратегія паразитів.

Насаджувана ідентифікація українців з фашистами ставить перед українцями дилему – виправдовуватися чи не звертати увагу. Гору бере другий варіант. Суспільство не сприймає нав’язуваного українофобськими ЗМІ мазохізму.

Україна не має власного інформаційного простору. Допущені до ефіру чиновники відлякують глядача своєю патологічною поміркованістю. Це означає, що в саме таких чиновників і погоджується вкладати фінансовий ресурс олігархічна якудза неукраїнського походження. Корумповані чиновники-ліберали органічно вписуються в екстремістські пейзажі хаосу мультикультуральної кровосуміші та численних соціальних негараздів. Демократія – це влада народу. Свобода – це порядок. Немає порядку – немає демократії. Немає демократії – немає свободи. Суспільство, в якому панує бідність і мистецька дегенерація, є колонією. Щомісяця десятки тисяч українців буквально виштовхуються поза межі батьківщини. Їх місце окуповують афро-азійські мігранти. Україна втрачає свою расово-культурну сутність, перетворюючись на легкодетонований тротиловий полігон. Мережа таборів для нелегалів, гуртожитків і базарів, усіх цих гарлемів, караван-сараїв та чайна-таунів швидко трансформується на клоаку наркоторгівлі, етнічної злочинності та войовничого ісламістського тероризму. Порівняйте вулиці наших міст з тим, що було 15 років тому. Уявіть, як будуть виглядати вулиці та спальні райони Києва (Сімферополя, Донецька, Харкова, Запоріжжя, Львова тощо) через 15 років. Той, хто не бачить очевидного, є сліпим. А той, хто має очі, - той побачить.

Дотримуватися чинного законодавства, чесно і відкрито відстоювати власні права, бути зразковим громадянином, натхненним виробником матеріально-культурних благ, сумлінно гартувати обороноздатність рідної землі – ці прості істини є плоттю від плоті тисячолітнього досвіду українського буття, від Київської Русі до наших днів. З тими, хто хоче терору, трудящим України не по дорозі. І немає значення, який це терор, економічний, збройний чи термінологічний.

Українців звинувачують у фашизмі за те, що вони хочуть бути господарями у власному домі. Але навіть якщо сутність терміну „фашизм” саме в цьому і полягає, то прагнення господаря все одне виглядає більш ніж переконливо.

Таким чином антифашисти в Україні – це українофоби. Власне, заварили цю кашу аж ніяк не націонал-патріоти. Адже відомо: красти чужу рибу легше в каламутній воді. Відповідно каламутять термінологічну воду, називаючи українців фашистами ті, хто краде. В особливо крупних розмірах. Скільки там у новому складі Верховної Ради мільярдерів та мільйонерів? Називаючи українських людей фашистами, українофоби готують грунт для подальшої економічної депортації корінного населення поза межі країни.

Висновок. Якщо українофоби – антифашисти, то українці – фашисти. Молоде покоління українців виправдовуватися не буде.

Відновлення Української державності неможливе без вибуху всенародної культурної революції. Для чого потрібна культурна революція? Для рішучого звільнення творчої енергії мас. Бо лише всеперемагаюча енергія молоді та пролетаріату здатна зруйнувати окупаційний непотріб та здійснити потаємні мрії кожного. Сила волі + Свобода = Мета. Неможливого немає.

Нелегальна міграція – це наркоторгівля, ісламістський тероризм, етнічна злочинність, страшні епідемії невиліковних хвороб. Нелегальна міграція є грубим порушенням чинного законодавства. Боротьба з нелегальною міграцією є священним обов’язком кожного законослухняного громадянина України. Нелегальні мігранти порушують закони, що неприпустимо. Вивести порушників закону на чисту воду!

Марш Патріотів 1 травня став другою після 15 жовтня 2005 року масовою акцією правої альтернативи у Києві. День Праці консолідував тих, хто категорично проти п’ятої колони ліберастів, лєвотні і «новых русских». Вразила психологічна стійкість ультраправих: заради досягнення спільної мети – України для українців – патріотичні середовища готові об’єднатися в тверду маршируючи фалангу. Коли на кону збереження життя нації, решта не має значення.

Марш Патріотів з’єднав у свої колонах активістів Націонал-трудової партії, УНА-УНСО, харківського Патріоту України, скінхедів, футбольних хуліганів, послідовників Гетьмана Павла Скоропадського, прихильників ІІІ Гетьманату, Руху проти нелегальної міграції, делегації правих з регіонів.

Марш Патріотів довів – ідея сильніша за гроші. На сьогодні в столиці ніхто крім ультраправих не здатен зібрати 500 ідейних прихильників соціального порядку і національної справедливості. Ліберастично-лівацька тусня утримує власні масовки на прайсах (не менше 20 гривень за годину), і це ні для кого не є секретом. Рівень морального падіння українофобів не можливо описати словами.

1 травня 2006 року Україна стала свідком тріумфу нового покоління патріотів на марші. Пам’ятаймо цю дату!




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Наприкінці XV ст. українські землі, передусім та їх частина, що примикала до Великого степу, опинилися на кількасот років у досить специфічному становищі через постійну небезпеку нападу з боку Кримського ханату та Оттоманської Порти. Причому не йшлося про якісь поодинокі вторгнення - це була системна стратегія, спрямована на спустошення якомога ширшого ареалу територій степу та лісостепу задля розширення зони кочів’їв. Причина цього полягала в тому, що Крим не мав можливостей утримувати захоплені території за допомогою постійні гарнізонів. До того ж ця стратегія живилася ще й економічним фактором - захопленням ясиру, внаслідок чого більшість населення на турецькому і кримському прикордонні тією чи іншою мірою матеріально залежала від здобичі. Отже, склалася ситуація, за якої мир на кордоні був неможливий. Тогочасне становище найточніше характеризує скарга 1545 р. волинської шляхти про те, що є мир з татарами чи немає, вони все одно на коні.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka