Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 29 березня 2024 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Новини сайту

Україно, вставай!

Київ, 15 жовтня. Початок нової ери.

До

Напередодні 15 жовтня ліберали заявили, що Марш УПА є провокацією з метою зірвати процес державного визнання українських воїнів. Ботинки і бомбера правих будуть компрометувати ветеранів, - радісно повідомили „справжні націоналісти” і полегшено зітхнули в передчутті жалібного молебню з науково-практичною конференцією. Таким чином ліберали здали Хрещатик войовничій лєвотнє.

Як ставитися до тих, хто лякається взуття, шнурівок та курток, себто речей фабричного походження? В чому причина цих загадкових фобій? В дитячих переляках? В реакційних фрейдистських комплексах? Страх перед взуттям робить осіб чоловічої статі непридатними до військової служби. З такими персонажами не те що в розвідку – за грибами ходити небажано.

У п’ятницю на ICTV в проекті „Свобода слова”, присвяченому УПА, Вітренко & Co агресивно і жорстко принизили ліберальних вождів, продемонструвавши принципову непоступливість. Відповідь лідера УНП Ю.Костенка керівнику ПСПУ Н.Вітренко: „Навіть якщо я з вами не згоден, то зроблю все, аби ви мали змогу публічно відстоювати власні погляди”. Ліберали зробили все, щоб ліваки-українофоби публічно відстоювали власні україно ненависницькі погляди в самому центрі української столиці. Ліберали розчистили дорогу лівим ультра. В справі недопущення Маршу УПА ліберали свідомо чи не свідомо підіграли українофобам. Тому державне визнання Української Повстанської Армії і не можливе – в принципових питаннях національно-історичної ідентифікації ліберали ЗАВЖДИ підуть на капітулянство. Компромісом між ліваками, центристами та лібералами в справі державного визнання УПА може бути лише НЕ ВИЗНАННЯ наших героїв. Ліваки не відступлять, центристи не мають з цього матеріального зиску, ліберали толерантно капітулюють.

В якості історичного підтвердження тяглості ліберального капітулянства пригадаємо видатних пацифістських інтелектуалів Центральної Ради. Військо розпустили, націоналістів обзивали провокаторами, "найдемократичнішу" в світі конституцію написали. Результат?

Початок 90-х. Незалежність, СНД, розквіт інтернаціоналізму. Проти безвідповідального злочинного перетворення України на без’ядерну державу голосує 9 (дев’ять!!!) народних депутатів Верховної Ради. З 450. Подібних неймовірних прикладів пацифізму історія цивілізації досі не знала. Порівняно з націонал-пацифістами Махатма Ганді виглядав Джеком-Потрошителем. Результат? І ось тепер…

Історичні приклади, паралелі, аналогії, апеляції до здорового глузду - все це пусте. Як боїшся черевиків, то ніщо не допоможе.

Протистояння

Це було нахабне безсоромне національне приниження. Хрещатик був окупований українофобами україно ненависниками всіх мастей – істеричним вітренківцями, ублюдочними послідовниками гомосексуаліста Лімонова, юродивими сектантами-рідігерівцями, прибомжованими підлітками з молодіжної організації КПРФ Зюганова, сп’янілими від вседозволеності троцькістами, анархістами та іншими антисоціальними елементами під тавром антифа. Над екстремістами – комуністична символіка, прапори Російської імперії та РФ, портрети престоловідступника Ніколая Романова. Бруд, ґвалт, сморід.

Кияни буквально волають від відчаю – у своєму місті вони стали нікому не потрібними гостями. Ситуацію виводить з піке поява героїв України, ветеранів УПА. Українська частина Майдану зустрічає бійців за волю України шаленими оплесками. В одних лавах воїни УПА, активісти національних сил, скінхеди, представники справжньої вітчизняної інтелігенції (були помічені Ліна Костенко і Сашко Положинський), робітники, селяни, військові, вболівальники Динамо, студенти. Україна яка бореться. Україна яка НІКОЛИ не зміриться з окупацією. Приємно здивувала поява італійських соратників ультрас Лаціо з банером італійською „Комунізм – путана історії”.

Контрвипад правої київської молоді – марш з націоналістичними піснями під прапорами Націонал-трудової партії. Постава молодих активістів стала шоком для ліваків.

Збігає час. То тут то там виникають локальні сутички – ліваки кидають в киян яйця та фарбу, погрожують смертовбивством, у відповідь патріоти рішуче нейтралізують знахабнілих екстремістів. Посилені кордони всіх можливих підрозділів МВС роз’єднують ворогуючі сторони. Ситуація вибухонебезпечна, на межі реальності.

Окремо про мітинг українофобів. Стільки ненависті, стільки злоби, стільки зоологічного генетичного україноненависництва Київ ще не чув! А ніхто іншого від юродивих лівих ультра і не очікував! Вони ненавидять Україну, вони ненавидять українську націю, вони пишаються тим, що є продовжувачами справи організаторів та виконавців найстрашнішого злочину в історії Цивілізації – Голодомору. Особливо потішив патріотів своїм неохайним зовнішнім виглядом якійсь Кауров, подібний на одіозного циганського конокрада-рецидивіста: „Будулай, навіщо вкрав коней?” – весело скандували трудящі на адресу цього бородатого українофоба.

Група молодих патріотів заходить до ліваків з тилу, прагнучи викликати на прямі дебати наболів та інше антифа. У відповідь на скандування „Україна! Україна!” лєвотня здригається літрами жовтої конвульсивної епілептичної піни. Відбувається сутичка правих радикалів з Беркутом.

Сутінки. Україноненависники під щільною охороною співробітників МВС тупотять в бік Бесарабки.

Кияни обурені, люті, відверто розчаровані поведінкою чиновників.

Володимир Михайлович, службовець: „Сьогодні я остаточно зрозумів – це не наша держава, це не наше місто. Ми окуповані цією антиукраїнською антислов’янською республікою”.

Андрій, робітник: „Мене цікавлять прізвища тих, хто допустив всю цю мерзоту. Вони мають піти у відставку, попередньо публічно покаявшись перед киянами та усім народом”.

До розмови підключається Галина, робітниця: „Хто допустив??? Прізвище київського міського голови – Омельченко, прізвища Президента – Ющенко. Переконана, цей шабаш відбувся з їхнього відома, а можливо і за їхньою санкцією. Якщо це не так, то виходить, що вони не контролюють ситуацію в столиці. Тоді вони не потрібні”.

Геннадій, медик: „Чому істоти, які нас ненавидять, які готові хоч зараз нас вбити, вільно виступають в центрі нашої столиці? Яка до біса толерантність – цих ненормальних червоних треба притягувати до відповідальності! Маніяки не мають права на публічну пропаганду власних маніакальних збочень”.

Олег, співробітник охоронної фірми: „Все. Міф про існування незалежної України остаточно розвіяно”.

Після

Ілюзії вбито. Республіка не є Українською державою. Українська Повстанська Армія не буде визнана, адже республіка створила режим максимального сприяння для тих, хто ненавидить Україну. Зрештою УПА і не воювала за цю українофобську республіку.

І головне. Активно стартувало молоде покоління патріотів. Це означає, що запекла боротьба за відновлення Української національної державності триває. До повної беззаперечної перемоги. Рішучий національний спротив поверне українцям їхні міста, їхню країну, їхню землю. Повернути Україну українцям! Слава героям УПА!

"Народний оглядач" observer.sd.org.ua




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

“Мiсто Холм в Русi” (“Civitas Chelmensis in Russia”) – такий напис над панорамою мiста помiстив Федiр Раковецький, який гравiрував iлюстрацiї до книжки єпископа Максимiлiяна Рило про здiйснену у 1765 р. коронацiю чудотворної iкони Пречистої Дiви Марiї в холмському греко-унiятському, тобто руському, соборi. У ХVIII сторiччi напис цей нiкого не тривожив – адже Холмська земля була частиною Руського воєводства i хоч входила до складу Польської Корони, недоречним було заперечувати iсторичну приналежнiсть цiєї територiї до Русi. Був це ще час, коли історично-етнічна Русь і політична Польща співіснували на одній території. Але вже півтора сторіччя пізніше, коли й холмські русини запрагнули бути не етнографічною особливістю краю а частиною української нації – стало тут надто тісно й під час ІІ світової війни полилася тут кров.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka